Реєстраційна служба Мурованокуриловецького РУЮ

Відповідно до статті 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).

Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п’ятою цієї статті.  Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.

1. Документи, що подаються для проведення державної реєстрації суперфіцію:

·             заява встановленої форми, яка визначена наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов’язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

·             документ, що посвідчує особу заявника (пред’являється), копія надається;

·             документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;

·             документ про сплату державного мита (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);

·             документи, що підтверджують виникнення*, перехід** або припинення суперфіцію***;

·          витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що підтверджує виникнення, перехід або припинення речового права на нерухоме майно, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки);

·             у разі подання заяви заінтересованою особою особисто така особа, крім документа, що посвідчує її особу, подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);

·             у разі подання заяви уповноваженою особою така особа, крім документа, що посвідчує її особу, подає копію документа, що підтверджує її повноваження (див. стор.3);

·             у разі подання заяви уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, така особа також подає копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податку такої фізичної особи. (У разі коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України, уповноважена особа подає органові державної реєстрації прав копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє).

2. Додаткові до основного пакету документи:

2.1. Якщо нерухоме майно перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник також подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на передачу майна для будівництва або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.

2.2. Для проведення державної реєстрації суперфіцію на підставі договору, відповідно до якого суперфіцій набувається у зв’язку з настанням або ненастанням певної події, заявник також подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.

* Документами, що підтверджують виникнення суперфіцію, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат. До таких договорів, зокрема, відноситься договір про передачу земельної ділянки власником користувачу для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат. Спадкодавець може встановити суперфіцій щодо всього або частини свого нерухомого майна на користь третіх осіб;

4) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. До таких рішень, зокрема, відноситься рішення про визнання суперфіцію за певною особою;

5) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди. З умов такої угоди можуть виникати права суперфіцію;

6) інші документи, що підтверджують виникнення суперфіцію.

** Документами, що підтверджують перехід суперфіцію на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат. До таких договорів, зокрема, відноситься договір про купівлю або оренду суперфіцію, укладений між користувачем та третьою особою або інший договір за яким суперфіцій переходить до третіх осіб;

2) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат. Якщо умови договору з якого виник суперфіцій не забороняють користувачу передавати його іншим особам в порядку спадкування, то таке свідоцтво буде посвідчувати виникнення права суперфіція у спадкоємців користувача;

3) суперфіцій може переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва у випадку перетворення, об’єднання, приєднання, виділу або поділу юридичних осіб. Документом, який підтверджує перехід суперфіцію від одного суб’єкта господарювання до іншого буде:

3.1) у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи – передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи, та документ, що підтверджує факт передачі майна, щодо якого встановлено суперфіцій юридичній особі;

3.2) у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи – розподільчий баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи, та документ, що підтверджує факт передачі майна, щодо якого встановлено суперфіцій юридичній особі;

4) суперфіцій може бути внесено засновником підприємства до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна. Документ, який підтверджує перехід суперфіцію до юридичної особи буде акт приймання-передачі об’єкта нерухомого майна, щодо якого у засновника існує суперфіцій або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи;

5) у разі ліквідації юридичної особи документом, що посвідчує суперфіцій є ліквідаційний баланс, який затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та договір, укладений між такими особами, про розподіл між ними нерухомого майна та речових прав на нього або рішення відповідного органу щодо подальшого використання такого майна;

6) якщо суперфіцій переходить від однієї особи до іншої у зв’язку з передачею речових прав на нерухоме майно фізичним та юридичним особам, що вийшли із складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, перехід суперфіцію в такому разі може посвідчуватися рішенням уповноваженого на це установчими документами органу юридичної особи про передачу суперфіцію фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи, а також документом що підтверджує факт передачі такого майна фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи;

7) інші документи, що підтверджують перехід суперфіцію.

*** Документами, що підтверджують припинення суперфіцію, є:

1) документ, який підтверджує факт настання обставини, з якою умови договору чи закону пов’язують припинення суперфіцію або договору взагалі, наприклад завершення строку договору, якщо умови договору або закон не передбачає його автоматичну пролонгацію на той самий строк, заява про відмову від суперфіцію тощо;

2) рішення суду про визнання договору або іншого правочину з якого виник суперфіцій недійсним, рішення суду про припинення суперфіцію тощо;

3) документ, який підтверджує викуп або примусове відчуження земельних ділянок, що перебувають в приватній власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності якщо щодо такого майна було встановлено суперфіцій є договір купівлі-продажу або договір міни, укладений за участю користувача об’єкту нерухомого майна або рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені;

4) свідоцтво про смерть фізичної особи або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, яка підтверджує факт ліквідації юридичної особи, якщо відносини суперфіцію не передбачали правонаступництва;

5) договір або інший документ згідно з яким землекористувач набуває право власності на земельну ділянку щодо якої у нього існує суперфіцій;

6) документ, що підтверджує факт невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. До таких документів, зокрема, можна віднести рішення суду, яким підтверджено факти невикористання.