Реєстраційна служба Мурованокуриловецького РУЮ

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

1. Документи, що подаються для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно:

·          заява встановленої форми, яка визначена наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов’язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

·          документ, що посвідчує особу заявника (пред’являється), копія надається;

·          документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;

·          документ про сплату державного мита (якщо документи подаються суб’єктом, який не є органом державної влади або місцевого самоврядування);

·          документи, що підтверджують виникнення* та припинення** обтяжень речових прав;

·          у разі подання заяви про державну реєстрацію заінтересованою особою особисто така особа також подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);

·             у разі подання заяви про державну реєстрацію уповноваженою особою така особа також подає копію документа, що підтверджує її повноваження    (див.стор.3);

·             у разі подання заяви про державну реєстрацію уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, така особа подає копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податку такої фізичної особи. (У разі коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України, уповноважена особа подає органові державної реєстрації прав копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє).

* Документи, що підтверджують виникнення обтяження речових прав на нерухоме майно:

1)           рішення суду, яке встановлює обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили (до таких рішень, зокрема, відносяться рішення суду, винесені в порядку позовного провадження в резолютивній частині яких встановлюється обов’язок державного реєстратора прав на нерухоме майно або відповідного органу реєстрації прав провести реєстрацію обтяжень або рішення суду яким встановлюється право позивача звернутися за реєстрацією обтяження; крім того до таких рішень суду відносяться рішення про передачу предмету спору на зберігання третій особі (частина друга статті 976 ЦК України) та ухвали про забезпечення позову постановлені в порядку статтей 152 – 154 ЦПК України);

2)           ухвала слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження про накладення арешту на нерухоме майно як захід забезпечення кримінального провадження (на підставі статей 131-132, 170 КПК України);

3)           рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно. Таким рішенням, зокрема, може бути постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена для забезпечення реального виконання рішення суду (на підставі статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);

4)           визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

5)           рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

6)           договір, укладений у порядку, встановленому законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікат. До таких договорів може бути віднесено договір про зберігання нерухомої речі, що є предметом спору, укладений між сторонами спору (стаття 976 ЦК України);

7)           закон, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;

8)           інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом. До таких документів, зокрема, можна віднести акт опису майна, на яке поширюється податкова застава, рішення про застосування арешту майна платника податків, прийняте керівником органу державної податкової служби (його заступником) (статті 89 та 94 ПК України або інші документи органу податкової служби).

** Документи, що підтверджують припинення обтяження речових прав на нерухоме майно: 

1)                    ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову;

2)                    ухвала слідчого судді про скасування арешту нерухомого майна під час досудового розслідування;

3)                    постанова прокурора про закриття кримінального провадження (частина третя статті 174 ЦПК України);

4)                    рішення суду, яке набрало законної сили;

5)      якщо обтяження речового права виникло на підставі договору, то припинятися воно має також в порядку, визначеному договором. Якщо договором не передбачено порядок припинення обтяження, то підставою його припинення слід вважати момент, коли відпала обставина, яка служила його укладенню або визнання договору виконаним чи недійсним судом. Наприклад, обтяження, яке виникло на підставі договору про передачу предмета спору на зберігання третій особі, припиняється у випадку вирішення спору, яке оформлюється рішенням суду, мировою угодою або іншою угодою сторін, оформленою в такій самій формі, що й договір яким було встановлено обтяження;

6)        при вирішенні питання про зняття обтяження речового права на нерухоме майно, яке було встановлено актом опису майна, на яке поширюється податкова застава слід брати до уваги, що відповідно до статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

  – отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

– визнання податкового боргу безнадійним;

– прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

– отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених в статті 93 ПК України;

7) при вирішенні питання про зняття обтяження речового права на нерухоме майно, яке було встановлено рішенням про застосування арешту майна платника податків, прийняте керівником органу державної податкової служби (його заступником) слід враховувати, що відповідно до статті 94 ПК України у випадках, визначених підпунктами 94.19.2 - 94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 статті 94 ПК України, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли органу державної податкової служби стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.

У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, орган державної податкової служби повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня. У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9 ПК України, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.