|
Підстави для зупинення державної реєстрації прав
|
Відповідно до статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією таких прав. Державний реєстратор у день отримання рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, приймає рішення про зупинення державної реєстрації прав, про що письмово повідомляє заявника не пізніше наступного дня після прийняття ним відповідного рішення. Державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється до скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. Загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Статтею 23 Закону встановлено порядок зупинення державної реєстрації права власності та інших речових прав, та не передбачає зупинення прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.
Відтак, державний реєстратор зобов’язаний своєчасно розглянути заяву про реєстрацію права власності та інших речових прав і за результатами розгляду (незалежно від надходження до нього рішення суду про заборону державної реєстрації права власності та інших речових прав):
а) встановити, що заявником подано документи не в повному обсязі, передбаченому нормативноправовими актами, і зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
б) встановити, що подані заявником документи не відповідають закону і підзаконним нормативноправовим актам та не дають підстав для проведення державної реєстрації прав на майно і прийняти рішення про відмову у державній реєстрації прав;
в) встановити, що всі подані заявником документи відповідають закону і підзаконним нормативноправовим актам та дають підстави для проведення державної реєстрації прав на майно і прийняти рішення про зупинення державної реєстрації права власності та інших речових прав.
Підставою для зупинення реєстрація права власності та інших речових прав є будь-яка форма судового рішення (ухвала, рішення, постанова), у якому встановлено заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією права власності та інших речових прав.
Частиною 3 статті 23 Закону встановлюються часові обмеження встановлення заборони на здійснення державної реєстрації прав. Заборона припиняється з наступної події – скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. Отже, за загальним правилом, державний реєстратор зобов’язаний відновити державну реєстрацію прав з моменту отримання рішення про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. Відповідно до чинних в Україні процесуальних кодексів таке скасування може відбутись внаслідок прийняття відповідного судового рішення судами апеляційної та/або касаційної інстанції. Проте необхідно враховувати, що скасування заборони на здійснення державної реєстрації прав може відбуватись не тільки за наслідками скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав, але й за наслідками скасування судом заходів до забезпечення позову, які полягали у встановленні відповідної заборони (таке право судів передбачено статтею 68 Господарського процесуального кодексу України, частинами 3, 6 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України). У цьому разі не відбувається скасування ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову, а відбувається скасування самих заходів до забезпечення позову. Відтак, державному реєстратору належить виконувати судове рішення про скасування таких заходів у тому ж порядку, що й судове рішення про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. |
Головний спеціаліст
реєстраційної служби
Мурованокуриловецького РУЮ Маріна Гавриш
|